Як при Союзі тато – на сімейку
Брав хліб, чи ще іщо потрібне нам,
То з магазину – злиплих карамельок
«В нагрузку» приносив із кілограм…
Ні з’їсти їх, ані віддати свиням,
Щоб сала нагуляли у сто крат…
Та хмикав щось дідусь… І починав розчИну,
Щоб потім завантажить в апарат…
Баласт до хліба – люциперська справа!
А з мідних трубок – капав Божий дар!
І в свято – оживала давня слава!
І дух злітав, і доторкався хмар!
І з тих простих колгоспників совєцьких,
Що кликали «таваріщ» і стовпа,
Показувались досі молодецькі,
Хоча і сиві воїни УПА…
Не всі ще були загнані в земельку…
Тож речі заборонені лились:
«Як всовують до хліба карамельки,
То ця держава скінчиться колись!»
Трясла б імперія всім світом і донині,
Та взяла й повалилась у момент…
Чи думав продавець у магазині,
Що й він проводить чийсь експеримент?
м. Туркменабат, Туркменистан, 08.11.2014
