НЕБЕСНО-ТАБУННА КАЗКА
з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»
У неба зимному просторі
Посеред ночі дивини,
В мить, коли терпнуть в безвість зорі,
На паші Часу неозорі
Гнав Місяць хмарні табуни.
Ніч хитра саме Сонця стразу
Таїла між туманних дюн.
Злякались коні! В мить екстазу,
Гойдаючись у хвилях Часу
Помчав стривожений табун.
Все небо вирувало в гоні!
Лиш Місяць – спокоєм яснів.
Копитами іскрили коні
В світанку марева червоні
Сніжинками казкових снів.
На світанковому осонні
В вир манить ночі дивина
І проміж сплески Часу сонні
Сніжинки сипле на долоні
З копит нічного табуна.
