Перебірливим…

Відправився в політ – бо муза так і кличе, 

Та тре об ногу кіт, і щось собі мурличе.

.

Він хоче спонукать двоногую жирафу –

Жадану відкривать велику білу шафу.

.

Сметани літра там, і м’яса добрий клапоть!

Там поселився б сам – якби не мерзли лапи!

.

Аби лише затих, не пив із мене крові –

Дістав я ковбаси і врізав кус котові.

.

А той її нюхнув, на мене глянув яро, 

А потім обернув хвостом до ковбасяри…

.

Ногою так зашкріб, ще й задньою, у смутку –

Немовби на землі він загортав би купку…

.

Показував мені достойно, зримо, сміло:

«Чувак! Ти що приніс? Його вже раз із’їли…»

.

А я ж не для мурла! Для себе брав учора!

Хотів, щоби була до смаку і кольóру!

.

Сто раз перелічив усі інгредієнти* –

Щоб з задньої ноги дістати компліменти?

.

Котяру – коп під хвіст: «Жери собі – що знаєш!

«А – путіна тобі! Якщо перебираєш!»

* * *

А рими? Мучиш лист… Вкладаєш душу свою!

А прийде пародист. І загорта ногою…

м. Туркменабат, Туркменистан, 16.11.2014