Глибина для земноводних

Коли буденна сіра глибина

Почне замотувать мене в свої полотна –

Люблю у ванну опуститися до дна.

Бо я земна. І, значить, земноводна…

З тепліні розпашілу поцілуй, 

Візьми – чи за плавник, а чи за лапку…

Розмотану, до люлі докантуй, 

Поки що босу, мій великий тапку!

І взуй мене – не люблю босяком.

Вода обмила і зцілила рани, 

І змила в труби всяких «насіком» –

Всі примхи, чи, як кажуть, «таракани»…

Коли ж в мені проснеться кара-хан –

Нестриманий азійський норов дикий –

Рятуй мене! Накрий же і вкохай

Його – собою! Тапку мій великий!

І біль свій стану пити я до дна…

Минуть мене замотані полотна, 

Бо добрий тапок – то є глибина!

Без неї і земна – не земноводна…

м. Туркменабат, Туркменистан, 18.11.2014