23.11.2014 13:17

для всіх

298

11 | 11

 © Тетяна Чорновіл

Дощ по шибці

з рубрики / циклу «ПСИХОЛОГІЧНЕ»

Дощ шибку ночі смутком засіває, 

Щось прикре, через вінця перелите, 

Снує в думки, роз’ятрюючи щем, 

Як прикрим усвідомлення буває, 

Що ні з ким хліб насущний розділити, 

І в час тяжкий опертися плечем.

Невтішно світлих рим шукати в прозі, 

Як серце рветься звісткою сумною, 

А сльози раптом висохли в журбі.

Гнітюче на байдужості дорозі

Враз захлинутись тиші густиною

За відчаєм самітника в юрбі.

Ох, гірко чути недруга бравади

Між лестощами в глуму павутинні

У мить душевних втрат чи самоти.

Але стократ найгірше відчувати, 

Що десь недобре дорогій людині, 

Коли не в змозі їй допомогти.