Мрії
На кладовищі марних мрій
Нема вже місць для поховання,
Там кожен з нас давно вже свій,
Не раз ховав свої бажання.
Не міг відмовитись від мрій
І я, хоч дуже намагався,
Вони, немов бджолиний рій,
Знайдуть мене, де б не ховався.
На кладовищі марних мрій
І я свої могили маю,
Немов справжнісіньський крадій
Я тихо їх вночі ховаю.
Ростуть там хащі забуття
І навіть ворон не літає,
Там, плачучи немов дитя,
Душа за мріями страждає.
Замріяне так й не збулось,
Воно загинуло на ві’ки,
Для мене щастя не знайшлось
І навіть крапельки на ліки.
м. Київ, 29.06.08
