Поетесі
Ти красива. Вродлива. Замріяна пані.
Ти обраниця долі. Щаслива в коханні...
Буде все. Забаганки бажай будь-якої.
Та є ТА, що прямує завжди за тобою.
Де не будеш- завжди оглядатися маєш.
Не питай же про те, на що права не маєш
Ти у долі. ЗійдЕшся в смертельнім двобої
Ти із тою, що ходить завжди за тобою.
Це- двійниця. У неї заплющені очі.
Та вона тебе бачить крізь темряву ночі.
Невдоволена всім, що ти маєш... Такої...
І сміється. І плаче вона над тобою.
Ти не житимеш так, як вдоволені люди.
І ніколи собою ти сита не будеш.
Ти угоди з собою в собі не знайдеш.
Ситість долею- фах недалеких людей.
Бо ВОНА, щоб ти стала як всі, не захоче.
І від себе втечеш ти у темряву ночі.
Це не втрата. Це- дар, незбагненний сповна,
Бо завжди за тобою слідкує ВОНА.
Тож такою як всі, поетесі не бути.
У банальність ганчір"я себе не закути.
Перед НЕЮ (тобою) зніму... капелюх...
Ти- відмінна. За це я тебе і люблю.
