30.11.2014 08:23
для всіх
234
    
  1 | 1  
 © Вікторія Єрьоменко

Я в церковь не хожу

Я в церковь не хожу, чтоб ставить свечки. 

И не прошу грехов мне отпускать. 

Никто от этого не станет долговечней,  

И не начнет спокойно ночью спать. 


Не атеистка, не пошла от обезьяны,  

В Христа я верю и Творца людей. 

Стараюсь не грешить, искать изъяны 

В своих поступках и в душе своей. 


Я презираю «праведников» лживых,  

Которым срам не чужд и воровство,  

Всех богохульников, распутных и ленивых,  

Кто Библию сменил на колдовство. 


Не отмолить им в храмах душ и не отмыться,  

По воскресеньям мзду кладя в казан. 

Не стать святыми, чтоб в Раю прижиться,  

Бог видит все. Ему не нужен храм. 


Молюсь я редко… Но благодарю 

За то, что дал мне жизнь, дал сил, помог,  

Что бережет всех тех, кого люблю,  

И он услышит точно. Он ведь Бог. 


Я не коплю в душе обид и злости,  

Люблю людей и их прощать умею. 

Я радуюсь, когда приходят гости,  

И радуюсь тому, что я имею. 


Я в церковь не хожу и мне не стыдно. 

Я знаю заповеди и уверена в одном,  

Что мне зачтется то, что очевидно –  

Дел добрых после жизни толстый том. 


Христу или Аллаху вам молиться

Кого просить здоровья дать и счастья? 

Суть веры в том, чтоб к людям относиться 

По совести, а не количеству причастий. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 01.12.2014 00:29  Панін Олександр Мико... => © 

Каждый верит и чувствует как чувствует и верит. Вера либо есть, либо .., на то она и вера. Сказать - веруй так, ибо это правильно - несет в себе рассуждение, а это путь в сторону науки, в той или иной степени.
Вы выразили свою точку зрения, она достойна уважения, собеседник выразил свою - его право. Такой диалог обогащает беседующих интелектуально.
Хорошее стихотворение.

 01.12.2014 00:09  Ігор Рубцов => © 

Я зрозумів Вашу думку, Вікторіє. І все ж, дозвольте ще потурбувати Вас. У християнські збори ходять, в першу чергу, до Бога. Кожен християнин є часткою Церкви, а споруди - вони лиш приміщення, у яких збирається Церква і Христос каже, що Він повернеться не за окремими незалежними християнами, а за організованою Церквою. Тому неможливі стосунки із Богом без причетності до Його Церкви. Він любить її, незалежно від нашого ставлення до окремих осіб у цій Церкві. Небажання такої причетності - то по суті своїй скарга на Бога. І що нам до того, як серед інших до молитовного приміщення увійде лицемір? Його судить Сам Бог. А Христос не уникав найзапекліших грішників, та й фарисеям казав на їхні закиди, що здорові не мають потреби у лікарі, лиш тільки хворі. Оці хворі і є тими, кого має зцілювати наш Лікар. Це лицеміри, злодії, нечесні люди і інша нечисть. Та, власне, таким би першими приходити і останніми виходити з місць поклоніння. Лицеміри? Хай так. А де більше шансів розворушити своє сумління, у кабаку чи в атмосфері богопоклоніння? Знаєте, якщо ми віддамо збори тільки таким людям, то хто і як дізнається про те, що є у Бога істина Церква, про яку Він казав: "Є у Мене вівці не з цієї стайні і тих Мені належить привести".

 30.11.2014 10:54  Тетяна Белімова => © 

Господь просив нас не судити ближніх. Заповідав, якщо вже на те пішло.
І ще. Гординя - смертний гріх. Сатанаїл упав з неба через неї.

 30.11.2014 09:00  Ігор Рубцов => © 

Ви висловили декілька вірних думок, пані Вікторіє. Бог дійсно дивиться не на кількість відвідин церковних споруд, або причасть, а на вчинки і, у першу чергу, на віру, бо, як нам відомо з послання Якова, біси також вірують, але тремтять, бо не мають з Богом належних стосунків. Проте, Церква - це не будівля і не місце поклоніння. Церква - це люди, спільнота, яку Бог готує, шляхом тісних особистих стосунків перетворюючи характери наші на Свою подобу. Заповіді і відображають ті якості, які притаманні Богові. Ну а перші чотири з них свідчать про нашу довіру і любов до Бога. Для спасіння не діла зараховуються, але по ділах видно, наскільки віра є справжньою. Апостол Павло у посланні до Римлян написав: "Спасіння не по ділах, щоб ніхто не хвалився, а тільки вірою". Це вільна цитата, яку Ви й самі прочитаєте, відкривши послання Павла. А Христос повернеться, все таки, за Церквою. Тільки не тією, яка склалася в уяві багатьох через домінування однієї з церков будь де у світі. Для України це, швидше за все, православна, для Німеччини - лютеранська, для Італії - католицька, для США - баптистська, для Англії - англіканська і таке інше. Отут і важливо розібратися, що ж таке є Божа Церква і які Божі умови спасіння, щоб не поставити Богу своїх умов, які хибні тільки тому, що ми не знаємо Його волі. А та воля виражена у Святому Письмі. Отже, до нього і слід звертатися з молитвою, не шукаючи коментаторіа іззовні. Як писалося Святе Письмо під натхненням Святого Духа, так і має бути відкрите для розуміння тим самим Духом. Оце дещо, що я хотів сказати. Щасти Вам!