Перший сніг
В останнi днi похмурi листопада
Двiр першим снiгом зранку нарядився.
Як цукор на шматочках мармеладу,
Виблискує i тане, лиш торкнися.
Мов заграє, пустун, лице лоскоче,
І бавиться, зникаючи в руках…
Лише крупа, а я уже так хочу
Лiпити з нього, як колись, снiговика.
Зафарбував подвір’я за годину,
На власний смак i по сезону перевдяг.
Холодну білосніжну павутину
На вікна розіклав, поріг і дах.
Не поскупився на прикраси для калини,
Прибрав ошатно яблуню й горіх.
Дивлюся і радію, мов дитина,
Яке ж чудове свято – перший сніг.