Вінницьким соснам
зрубаним у 2013
На галявині, де світлі сосни стояли, - туман.
Їх убили недавно – напевно, ледь більше від року.
Тоді жовтень стелив золотисто-кленовий саван,
А сьогодні листопад – тонкий затуманений спокій.
Я ж заходила в ліс – він красивою осінню цвів.
Я ж не знала тоді, звідки там між деревами світло.
А коли не побачила рідних таких стовбурів,
Цілий світ збожеволів.
І я – разом з тим білим світом.
Не забуду ніколи – ворони, сплетіння траншей,
Попелища і пні, величезні розрізані рани.
Тоді вперше, напевно, я втратила віру в людей.
І від горя тоді ж полюбила осінні тумани.
