А ти вставай...
А ти, напевне, стати б мiг юристом.
А ти так мрiяв про поїздку у Париж!
Тобi ж навчитися ще рiк на фiнансиста...
Ну, що ж ти, хлопче, на землі лежиш?
Вставай, вставай, у тебе вдома мама.
Тобi лишень за тиждень двадцять три.
Пiдводся, йди, цiлуй свою кохану...
А ти лежиш у заростах трави.
А ти учора так чомусь смiявся.
А ти дзвонив додому серед ночi.
Що станеш батьком новину дiзнався...
Ну ж бо, давай, солдат, розплющуй очi.
Лежиш. Не чуєш. Мить тому без втоми
В атаку впевнено на ворога ти мчав.
Одвоював, солдате, час додому,
Лежиш… А так хотілося, щоб встав.
Ти звiдкiля? Авжеж, з Полтави ти!
А ти з Житомира, а ти казав зi Львова…
Лежать плiч-о-плiч, не встають брати,
Лежать в грязюці iз землi та кровi.
Спинилось серце на шляху до перемоги.
Лежиш… Не станеться уже чудес.
Пробач, герою. I щасливої дороги,
Тобi туди. Нагору. До небес.