Журба осіння
Стікає небо в брудні калюжі,
Намокли клена рамена дужі
Попід горою.
Шукає вітер в ярах спасіння.
Лякливо блудить пора осіння
Між трав марою.
Здіймають гуси табун під хмари,
Печально свищуть крилець удари
Понад землею.
Листок останній жде облетіло
Дублянку сніжну, втаївши тіло
Межи ріллею.
Сопе в тумані німий садочок.
Щебече дзвінко в`юнкий струмочок
З-під приморозі.
Чекає поле на воскресіння…
Ясніє чорно журба осіння,
Круком на стозі.