06.12.2014 00:34
для всіх
207
    
  5 | 5  
 © Микола Чат

Журба осіння

Журба осіння

Стікає небо в брудні калюжі

Намокли клена рамена дужі

Попід горою.


Шукає вітер в ярах спасіння.

Лякливо блудить пора осіння

Між трав марою.


Здіймають гуси табун під хмари, 

Печально свищуть крилець удари

Понад землею.


Листок останній жде облетіло

Дублянку сніжну, втаївши тіло

Межи ріллею.


Сопе в тумані німий садочок.

Щебече дзвінко в`юнкий струмочок

З-під приморозі.


Чекає поле на воскресіння…

Ясніє чорно журба осіння, 

Круком на стозі.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 15.12.2014 23:03  © ... 

Уклінно дякую ВСІМ за увагу!

 06.12.2014 22:20  Світлана Рачинська => © 

Неперевершено!

 06.12.2014 11:16  Тетяна Белімова => © 

Дуже гарно! Незвичний розмір! Ваш талант у пейзажній ліриці розкривається найбільше))

 05.12.2014 23:36  Ганна Коназюк => © 

Чудова поезія! Чудова форма, зміст! Просто неперевершено!!!
Пане Миколо! Хочеться погортати збірку Вашої поезії!..

 05.12.2014 22:27  Тетяна Чорновіл => © 

Чудово, як завжди!
Дуже вдало вибрана форма до пізньоосіннього смутку!
Цікаве римування.
Гарно!

 05.12.2014 22:09  Ем Скитаній => © 

Ваша поезія як завжди просто прекрасна!