В океані життя
У своєму човні
Я у штиль забуття
Попав прямо з борні.
Що недавно було
Вже на завше пройшло,
Нині штиль забуття
Зупинив те життя.
Ні руля, ні вітрил,
Старі весла зломив,
Зовсім вибився з сил,
Вже й надію спалив.
Тільки світить мені
Щоніч зірка ясна,
Як прожити ці дні
Не говорить вона.
Мо’ даремно мені
Ждати кращії дні,
Човен піде на дно
І я з ним заодно.
м. Київ, 05.08.08
