Недописане
Хіба я винен, що ти вмираєш,
Що я мовчу, а ти чекаєш?
Хіба я винен в порожнечі,
Що глибоко в твоїй душі, доречі.
Ти винен, ти це знаєш, ти мовчав,
в труні удома нас чекав.
Ти сам створив цю порожнечу,
правду п`єш неначе сечу.
У мене діти, їх кормити,
і жінку взимку треба вдіти.
А що у тебе ця країна?
вона нікому не потрібна!
Вам країну б всю продати,
Одним з грошима повтікати.
А у дітей моїх могила,
на тій землі, де батька вбили.