Україно, моя рідна, збідована Ненько
Україно, моя рідна, збідована Ненько,
І за тебе кров рікою, ОЙ як рве серденько.
Майдан був, тепер – війна за волю й свободу,
Як же тяжко в боротьбі нашому народу.
Ціна волі високая – смерть наших героїв,
Горе страшне й непоправне в українців мОїх.
І зовнішній і внутрішній ворог дошкуляє,
Корупція, зрада й нечисть в країні гуляє.
Люстрацію народ робить – покидьки у смітниках,
А закони щось не діють, знову брехня на устах.
Морди жирнії від`їли, брешуть із ефіру,
У людей простих, робочих вже не має віри.
Обліпили, присмоктались вороги народу,
І деруть, і зраджують, каламутять воду.
З смітника вони вилазять, обтрусяться й знову,
Лізуть жерти до корита, їм ще мало крові.
Нема слів гидких й ганебних, щоб їм все сказати,
Повсідались на крісла й «НУ» народ наш терзати.
Корупційний восьминіг безжально всмоктався,
Тягне сік і кров з людей, в розкошах роздався.
І зробИть експропріаторам законну експропріацію,
Справедливу й необхідну, «з усім жаром незламної нації».
Знищить "слугів" цих народу й вирвати з корінням,
Щоб за ними не зосталось й гнилого насіння.
І я вірю, й молю Бога: "Поможи й спаси,
Україну і народ наш, Ти, благослови.
Дай нам силу й перемогу в проклятій війні,
Вистояти мужньо й твердо у важкій борні."
с.Нижні Станівці, Буковина., 09.12.2014
