Бути людиною...

з рубрики / циклу «Українська душа»

Забігли до автобуса хлоп’ята –

Звичайні, безтурботні школярі.

Напевно, до села час повертати,

Сьогодні досить вчити «букварі».

Так кожен день товаришів минає,

Лежить до знань не найкоротший шлях.

Та недарма, бо міцно щось лишає

У щирих по-дитячому серцях.

Почули пасажири: «Зачекайте!».

Водій натиснув миттю на гальма.

Чому підскочили так хлопці, знаєте?

Старенька вчителька в салон зайшла!

Ледь встигла, бо у школі забарилась,

А рейс останній, і якби не ці

Її хлоп’ята, то таки б лишилась

На станції зимової пори.

Приїхали школярики і знову

В них на зупинці сталася біда:

Чомусь у джентльмена у одного

Ще кілька гривень на квиток нема.

І тут по-материнськи кажуть: «Гришо! –

Учителька дістала гаманець -

Давай же на квиток тобі позичу,

Щоб не псувати вечора кінець».

Бувають от такі в житті картини…

Є ті, хто допоможе в скрути час.

Хто вірно береже ім’я людини,

Тихенько янголом блукає серед нас.

13.12.2014