Груднева знахідка
Ворона поважно ходила
По досі зеленій траві
І дзьобом її ворушила,
Шукала поживу собі.
Задовго ходила й шукала,
Хотіла уже відлітать
Та раптом в траві розпізнала –
Обручка й горіхи лежать.
Обручка та їй нідочого,
Горіхи для неї цінніш,
Що з блиску того золотого,
Горіхи за злато смачніш.
Узявши у дзьоба горішок,
Повище взлітала вона
Й кидала на твердість доріжок,
Щоб він розколовсь й дивина
І, справді, скорлупка розбилась
Й ворона ковтала горіх,
Обручка у травах лишилась
І згодом накрив її сніг.
м. Київ, 10.12.08
