16.12.2014 12:30
for all
105 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Георгій Грищенко

Раптово пішла

Ти раптово туди вже пішла, 

Де нікого назад не вертають, 

І там спокій нарешті знайшла, 

Де лиш янголи тихо співають.


Прожила на землі мало літ, 

Тобі б треба ще жити і жити, 

Світ хвороб і трагедій і бід

Довелося тобі залишити.


Пам’ятаю я нашу весну

І тебе молоду і красиву, 

Як до себе тебе пригорну.

То цілую тебе вже щасливу.


Лиш весною квітують сади

Й лиш тоді соловейко співає.

І закоханість, як і завжди, 

Нас за душу не довго тримає.


І тоді настають сірі дні

І душа в самотині страждає, 

І так шкода сьогодні мені, 

Що тебе на цім світі немає.  



м. Київ, 16.12.14.

Публікації: Георгій Грищенко

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 18.12.2014 12:24  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую Вам за увагу та щирість. 

 18.12.2014 12:23  © ... => ГАННА КОНАЗЮК 

Щиро вдячний Вам за такі проникливі, щирі та приємні для моєї душі слова. 

 16.12.2014 16:16  Тетяна Чорновіл => © 

Таке трепетне душевне відчуття болем звучить між рядків, що слів не знаходжу для коментарів.
Чудова поезія, Георгію! 

 16.12.2014 14:09  ГАННА КОНАЗЮК => © 

Пане Георгію! Дуже сумний, сповнений трагізму вірш. Але ж яким йому ще бути?.. Ви вдало передали почуття туги і райдужні спогади про кохану людину. Впевнена, що поезія писалась без конкретної мети - це живий потік, що надходив до Вас із глибини душі, із самісінького серця...
Красива, прониклива, в мінорних тонах поезія!..
(... Уявила, що цей вірш промовляє мій батько... Ми кілька років тому втратили найріднішу людину, що теж "прожила на землі мало літ"...)