Ніч ціпить страхом...
з рубрики / циклу «ГУМОР»
Нудна зима, мов злодія провина,
Бездумно зирить в шибку хазяїв,
А місяця у небі – половина!
Клянуся! Це не я його над’їв.
Ніч ціпить страхом… Тіні волохаті
Плазують пацюками по стіні.
Передчуттями тьма загусла в хаті,
І сон пропав, бо треба йти мені!
Покаятись я міг би необачно,
Та зиск який, скажіть, у каятті?
На кухні мрія трепетно і смачно
Котлетою пахтить в сковороді.
Під зблиск очей ступаю тихо-тихо…
Вже й мерехтить у тьмі сковорода.
На стіл стрибок! Зажди, котяча втіхо,
Зіпхнути кришку зможу… Не біда.
Нема котлети!!! Щось страшне й знаменне
Втаїла ніч в негаданий сюрприз.
Який злодюга мрію зжер без мене?!
Це, мабуть, той, хто й місяця надгриз…
.gif "{#}")
отримала насолоду)) котика шкода! ну хто й справді його котлетку зжер? 
