Тривожна ніч
Котилось сонце спочивати,
Немов яскравий м’яч,
Сльозу втирає з горя мати,
Вгамовуючи плач.
На ніч мороз все притискає,
Ятрить її серденько,
Як там синочок? Все гадає,
У хаті так тепленько.
А він в окопі замерзає,
Не для війни родила,
Місяць в вікно вже поглядає,
А мама геть безсила.
Поклони б’є, в Бога благає,
Для сина порятунку,
Й страшну війну все проклинає,
Жертвам нема рахунку.
А то чиїсь-то діточки,
Кому війна нажива,
Прибутки ділять залюбки,
Ще довго гомоніла.
Горнула фото до грудей,
Вмите слізоньками,
Скоріше б ранок до людей,
Не камінь серце в мами.
м.Славута,
