Дальня путь тривожна
з рубрики / циклу «ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. Особисто і з довірою»
«Ушло почтовой бандеролью»,
«Лично и доверительно»
Пішло в поштовій бандеролі
З невтішним траурним клеймом
Все, що ятрило гострі болі,
І в сні не марилося сном.
Хіба, спливло з безсонь наруги
Чи дум рискованої гри
Між завивання завірюхи
Земної зимної пори.
Для мене, ще як був хлопчиськом,
Який витав у вись небес,
Минуло все, що знав так близько,
І спогад із літами щез.
Я з серця рвав надії марні,
Гірку тамуючи сльозу,
Ледь не пропав десь у лікарні
Чи в божевільні поблизу.
Про те незбутнє згадка кожна
Стискає серденько моє,
Й незримо дальня путь тривожна
До ранку спати не дає.
Ушло почтовой бандеролью,
С каким-то траурным клеймом
Все то, что было острой болью
И не бывало вовсе сном.
Скорей бессонницей, пожалуй,
Или рискованной игрой,
Затеянной метелью шалой
Земною зимнею порой.
Со мною, все еще мальчишкой,
Еще витавшим в облаках,
Ушло все то, что было слишком
И не удержано в руках,
Что было вырванной страницей
Из сердца, что меня потом
Чуть не направило в больницу,
В ближайший сумасшедший дом.
Все малолетнее, родное
И так тревожен дальний путь,
Что сердце вздрагивает, ноет
И до утра не даст уснуть.
