Знов дощ насунувся раптово...
І вітер листям знов кружля.
Невже то осінь літу слово
Своє гонористе вставля?
Спішу під парасольку клена –
Не раз мене він виручав,
Коли малий я був, "зелений",
Думки таємні він вінчав.
Укрившись під навіс кудлатий,
Згадались давні мої сни,
Де в чомусь був я винуватий
За його вроду восени.
Та він давно забув обіду,
Зібравши листя у пучки,
Своєму другу і сусіду
Дарує знов нові стручки...
Вже дощ давно подавсь за хати,
Кудись і вітер слідом зник.
Шепоче щось мій друг кудлатий –
Надійний вірний захисник…
26.07.2019
Львов, 26.07.2019
