Синам
Сини мої соколики, відлетіли з дому,
В чужину, у край далекий, за ними лиш гомін.
Привела вас на світ Божий, маленькі створіння,
І від Бога Всевишнього бачила видіння.
Коли сина народила сонячної днини,
Три царі прийшли у сон мій, пам’ятаю й нині.
На них шати золотії, стали на помості,
Величаві, премудрії завітали в гості.
Мудрі слова промовляють, так велично ставши,
Щоб ім’ям Ілля хрестила, сина я назвавши.
« Як не зробиш - візьмем сина», - мудреці сказали.
Я вклонилась, повинилась, бо все добре знала.
Темна нічка, світла церква – синочка хрестили,
Як веліли премудрії, так ми і зробили.
Проминуло десять років, Бог дав ще дитину,
І прийшов в цей світ прекрасний, хлопчик в ясну днину.
Захворів мій малесенький, все його боліло,
Я просила Бога щиро, мало не зомліла.
Все минуло, відступило, Бог благословляє,
І здоров’я синочкові міцне посилає.
Похрестили ми синочка, ім’я йому дали,
І малесеньке створіння Михайлом назвали.
Все зробили тихесенько, щоб влада не знала,
Щоб з роботи не звільнили й біди я не мала.
Підростали і мужніли сини мої милі,
Вчились, жили й працювали і трудяться й нині.
Я до Господа молюся, благаю щоднини,
Щоб здоров’я дарував синам щогодини.
Щастя, радості, любові, вірної дружини,
Дай їм, Боже, синам моїм, кожної хвилини.
Миру, злагоди, достатку, все щоб було в них в порядку,
Щоб любили Україну й землю свою - Буковину.
Рідних, щоб не забували, свічку пам’яті поклали,
І до сивої матусі, прагли серцем й приїзджали.
Щиро я люблю синочків, і чекаю їх у гості.
Я до Господа молюся, за своїх синів журюся.
Бога молю, прошу, плачу, на коліна припадаю,
І своїм синочкам рідним долі доброї прохаю.
Дай же, Боже, мені щастя синів споглядати,
Материнську любов й ласку від душі віддати.
с.Нижні Станівці, Буковина., 09.05.2014
