22.12.2014 13:27

лише 18+

173

- | 2

 © Антоніна Грицаюк

Важкий тягар

з рубрики / циклу «Про долю»

Гнітив тягар душу щоднини,

Була образа, зрада, біль,

Не могла вирівняти спини,

Всім відомстити була ціль.

Немовби зашморг душив шию,

Не сила дихати була,

Носила в серці ту надію,

Наробить вдосталь іще зла.

Зайшла у храм, довго молилась,

Сповідь прийняв святий отець,

Від своїх задумів жахнулась,

Тут наступив для них кінець.

Відкрила серце, а вони,

Майнули десь у чисте поле,

Їй сняться кольорові сни,

Зневіра в груди вже не коле.

м.Славута,