Кружляв ворон чорний
з рубрики / циклу «Про долю»
Кружляв ворон чорний,
Та сів відпочити,
Жвавий і проворний,
Почав гомоніти.
Світ великий та широкий,
Гори є, рівнини,
Та не всюди бачив спокій,
Рани в України.
Миє дощ, сніг замітає,
А вона убога,
Слізно у людей благає,
У всіх одна дорога.
Досить терен розстеляти,
За віки стомилась,
Кров невинну проливати,
Слізно зажурилась.
На високій, на горі,
Сонечко сіяє,
Скажем дружно: «Ні війні!»
Хай москаль тікає.
Кружляв ворон та стомився,
Неправда здолала,
На березі примостився,
Там ніч і застала.
