10.11.2014 21:41
для всіх
214
    
  1 | 1  
 © Анна Харченко

У моєму домі не загоряється світло


У моєму домі не загоряється світло, його вмикаю сама…

Від теплих посмішок не зимно, просто огортає журба…

Журба від того, що минуло, тепло від того, що було…

Горіло, обпікало, цвіло і пахнуло, а ж раптом утекло…

Скажи навіщо і куди? В яких світах його шукати?

І як скажи вдалося коханню знов мене отак от ошукати?



У моєму домі не загоряється світло, його вмикаю сама…

Від теплих спогадів не тісно, просто сльози здійма…

Здійма образи, біль, слова, мовчання… Напівжива…

Навколо терен, рани, втечі і вертання, кропива…

Здійма найперші поривання, цілунки, мрії… Ти…

Дорогою спогадів так складно, але приємно йти…



У моєму домі не загоряється світло, його вмикаю сама…

Окутано все туманом, чи сонця світ, та сама схема…

Мріяти не пізно й не рано, мріяти – купатись у теплі

Не виграти у розпочатій безглуздій проти себе війні…

Мрії абсурдні, безнадійні, у піщані будинки зведені

Ти свіжий подих, не зруйнуй – увімкни світло в мені…



2014 p.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 11.11.2014 13:12  Ем Скитаній => © 

цікавий віршик...