У моєму домі не загоряється світло
У моєму домі не загоряється світло, його вмикаю сама…
Від теплих посмішок не зимно, просто огортає журба…
Журба від того, що минуло, тепло від того, що було…
Горіло, обпікало, цвіло і пахнуло, а ж раптом утекло…
Скажи навіщо і куди? В яких світах його шукати?
І як скажи вдалося коханню знов мене отак от ошукати?
У моєму домі не загоряється світло, його вмикаю сама…
Від теплих спогадів не тісно, просто сльози здійма…
Здійма образи, біль, слова, мовчання… Напівжива…
Навколо терен, рани, втечі і вертання, кропива…
Здійма найперші поривання, цілунки, мрії… Ти…
Дорогою спогадів так складно, але приємно йти…
У моєму домі не загоряється світло, його вмикаю сама…
Окутано все туманом, чи сонця світ, та сама схема…
Мріяти не пізно й не рано, мріяти – купатись у теплі
Не виграти у розпочатій безглуздій проти себе війні…
Мрії абсурдні, безнадійні, у піщані будинки зведені
Ти свіжий подих, не зруйнуй – увімкни світло в мені…
2014 p.
