02.01.2015 15:01
for all
291 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Зав`ялова Валентина

Приручена ластівка

Жили собі в маленькому будиночку дідусь з бабцею, тато з мамою і три донечки. Як кажуть, у нашого Омелька невелика сімейка.

Якось татусь сказав:

- У двох кімнатках ну зовсім ніде повернутися. Треба розбудовуватись, збільшувати дім.

Порадилася родина і вирішила, що поки йде будівництво, вони поживуть в другої бабусі, маминої мами. Там і хата більша, і річка чиста недалечко, та й малі не сумуватимуть: влітку в старенької гостюють усі її численні онуки.

Як же ж весело в бабусі! Літньої днини діти гуртом йшли на річку, з задоволенням ласували ранньою черешнею й недостиглим «білим наливом». А спілкування з домашніми тваринами! Кішка трикольорова; кажуть, такі приносять щастя. Лежить, ніжиться на сонечку. Інколи з цікавістю позирає на горобців. Коза з маленькими козенятками, веселий дворовий песик, птаство. Щоправда, півень дещо злий, але які ж ніжні жовтенькі маленькі курчатка! А ще над віконцем зліпили хатку ластівки й вигодовують пташенят.

Щодня меншенька милувалася польотом ластівок. «От кури, - думала вона. – Бабуся покличе їх і вони швиденько підбігають. А в цирку голуби, як красиво злітають і сідають на руку до дресирувальниці. Татко казав, що шпаків можна навчити говорити. А от якби приручити ластівку… Ніхто ще не здогадався».

І вирішила дівчинка цим зайнятися. Спочатку треба було роздобути ластівку, обов’язково молоденьку – щоб краще приручалася. Недарма ж люди беруть до себе ще маленьких кошеняток і собачок.

Серед численної родини був двоюрідний брат, який вихвалявся, що може зловити будь-яку здобич: від комара до слона. З його оповідей виходило, що пташку спіймати – це й зовсім просто. Але брату треба було завтра вранці їхати до піонерського табору – коли ще повернеться… Ластівку ж треба було брати зараз – пташата потрошку вже починали літати.

З іншої рідні зловити пташку ніхто не брався. Дівчинка вирішила, що допомогти їй зможе мама.

- Матусенько, ріднесенька, - прохала вона, - дістань мені пташечку. Я її навчу прилітати, коли покличеш. Он кури ж вміють!

- Доню, - відповіла мама, - це ж ластівка, вона з людьми ніколи не спілкувалася, вона не навчиться.

- Ну, будь ласочка, ну дуже прошу!

І дівчинка заходилася плакати.

Раптом на доріжці, що вела від дому, з’явився захеканий брат.

- Дивись, хто в мене в руці! – кричав він. – Ластівка! З гнізда вилетіти змогла, а з землі піднятися ще не вміє. Тримай.

Він сунув пташку дівчинці в долоньку і побіг. Біля хвіртки його вже чекали батьки.

- Мама! - миттєво висохли сльози на очах у маленької. – Поглянь, в мене ластівка!

Мати похитала головою і сказала:

- Ну, раз вже так склалося, треба берегти пташку від кішки. А щоб не полетіла, давай прив’яжемо її ниткою.

Пішли вони в дім, де бабця дала їм яскраву блакитну вовняну нитку. І ось дівчинка вже має ластівку, яка завжди буде поруч, бо прив’язана за ніжку. Ходить вона по саду, «вигулює» ластівку, мріє:

- От, скоро пташеня до мене звикне, почне відкликатися на ім’я. І зараз он за нитку потягну – і вже підлітає. А потім навчу її всяким фокусам і буду виступати в цирку. А, може, коли потоваришуємо, ластівка мене літати навчить…

Прийшли з річки старші сестри. Меншенька поспішила поділитися з ними радістю і мріями.

- Нічого в тебе не вийде, - піджала губи середульша. – Її ж годувати треба, а чим?

- Слухайте, - сказала старша, - треба наловити коників та мух, закрити в банці, от і буде їжа для пташки.

Дівчатка дружно заходилися ловити коників у траві.

Пригрівало сонечко, і меншеньку зморило. Так вона і заснула на свіжій травичці, міцно стискаючи в руці нитку, до якої було прив’язано пташку. Снилися їй веселі сни про циркових пташок, з якими виступала на арені, а потім всі разом вони летіли додому.

 

Життя ж маленького годованця дівчинки було в небезпеці. Недарма кішка позирала на веселих горобців. Хотілося їй поласувати свіжиною. Але спробуй, злови горобця! Він – шурх! – і вже на дереві. Сидить, цвірінькає:

- А що, кицюню, спіймала?

А тут така нагода! Доки старші дівчатка ловили коників недалеко від сплячої сестрички, кішка вдавала, що її зовсім не цікавить пташеня. Та тільки вони побігли далі в садочок, мисливиця була тут як тут. Може, й був би у пташки шанс врятуватися, але прив’язана, вона не мала ніякої можливості злетіти. Кицька отримала здобич.

Прокинулась маленька, подивилась: де ж моя пташечка? Нитка на місці. Ой, а що ж то таке до неї причепилося? Якась сухенька сіра гілочка? Нажаль, це була не гілочка, а малесенька пташина лапка. Зрозумівши, що і циркове майбутнє, і вміння літати втрачено назавжди разом з ластівкою, дівчинка розридалась.

На її зойки збіглася вся родина. Але чим же можна було втішити бідолашну господарочку ластівки? Сестрички принесли зелених яблук, ще й спійманого коника в банці - показати; мама - цукерочку шоколадну, бабуся – льодяника. Аж тут і татко з роботи повернувся. Розпитав родину, чого це плаче його улюблениця, вислухав всю історію, й каже:

- Що ж, доню, кішка – то хижак, з’їла вона пташку через свої хижацькі потреби. Хочеться їй хоч інколи відчути себе мисливицею. Жаль пташеняти. Але не сумуй за ластівкою, скоро в киці народяться кошенята. Ти вибереш собі найкрасивіше і будеш його дресирувати. Ось воно вже точно чомусь навчиться. А тепер ходімо майструвати лялькову хатку – я з будівництва приніс гарні обрізки дощечок.

- Тату, а давай зробимо будиночка побільше, щоб в ньому могло й кошенятко жити, - сказала дівчинка, вже майже заспокоївшись, – а я котика навчатиму, щоб він їв не пташок, а тільки борщик, картопельку й цукерочки.

 

Ця історія сталася багато-багато років тому. Була дівчинка ще дуже маленькою, і не знала, що будь-кому – пташці, тваринці, людині – для повноцінного життя потрібна свобода.

 



м. Харків, Грудень 2014 р.

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 29.12.2014 18:58  © ... => Дебелий Леонід Семенович 

Щиро дякую, Леоніде за добрий відгук. Але це була не я, а моя подруга дитинства, Ірка. 

 29.12.2014 14:37  Дебелий Леонід Семен... => © 

І це про Вас, Валю! Всіх гараздів Вам у Новому році і того світлого дитячого світовідчуття, що було тоді!