02.11.2014 22:15
для всіх
549
    
  6 | 6  
 © Світлана Холодна

Моїм батькам

з рубрики / циклу «Для Душі»

Тридцять років промайнуло, наче день один...

Не повернеться минуле, не спинити часу плин.

Наче вчора - наречена з красенем стоїть, 

Тридцять років - це багато? Ні це тільки мить…

Донька, син, турботи, друзі... промайнуло враз.

То в любові, то в напрузі - не зупиниш час.

А тепер уже й онуки голос подають.

У домівку Вашу теплу світ зорі несуть.

Та зоря - любов безмежна, в серці розквітає

І від горя та негоди Душу зігріває.

Не біда, що роки линуть, сад росте, старіє дім.

Дуже затишно і тепло нам усім у домі цім!

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 17.11.2014 00:58  Олег Буць => © 

Ой, як гарно! Нам цього року було тільки 20, але все одно до себе приміряєш Ваші рядки і думаєш: заради такої любові варто було жити!

 03.11.2014 07:59  Тетяна Белімова => © 

{#} Вітаю батьків))