На перше побачення
На перше побачення він поспішав,
Старанно і довго голився,
Помив черевики, штани прасував…
«Зламавсь» від напруги,
Приліг, задрімав.
Ой, лишенько! Він запізнився.
Скоріш на метро! А зупинок аж сім.
Не встигне, далеко до центру.
Він так поспішає. А раптом пішла?
Образиться, щезне,
Немов не була.
Немає в поїздці вже сенсу…
Біжить він нагору. Темнішає день,
Хурделиця знов завиває.
Напевне, пішла вже.
О, ні! Це вона,
Та постать на тлі золотавім вікна,
Чекає на мене, чекає!!!
Цьом! Цьом! Цьом!
Харків, Грудень 2014 р.
