Моя печаль
антонім до віршу Світланки "Щастя"
Моя печаль - невиплакана й світла,
Безмежна, як метелиці розмай,
Що перекрила дихання зігріте,
Де замість кави - захололий чай.
Вона закрила сонячне проміння
І знов сипнула болем із руки.
Моя печаль - печаль свічі невинна, -
Зайшлася воском знову, як слізьми.
Вона прийшла туманно-вечорово,
Вона палила щастя цілу ніч,
І блискітки, закохано-казкові,
Забрала з сукні, навіть з моїх віч.
Вона забрала посмішки і небо,
Вже навіть скло і навіть дзеркала.
І поки цю печаль не вирву з себе,
В моєму серці житиме імла.