Про війну
з рубрики / циклу «UKR1.415beta»
Відлунням стріх, засиллям трав,
на землю ліг і більш не встав,
картатий сніг до бою зріс,
зі сходу Пуй війну приніс,
серце штовхає кров,
воїн орду боров,
правда в його очах,
душа як вільний птах,
сила у кожен рух
і ворога з’їдає страх,
швидко горять мости,
точно нам стане рук
хрест цей нести.
Знову сталь гартуєш в бій,
знову хтось чужий, хтось – свій,
встав на захист батько й син,
хто ліз з мечем – загине він,
вгору здійметься кулак
і крик мов постріл: Буде так!
Роздерта честь на вістрях стріл,
а в небі блиск сталевих крил,
зі свистом куль знов смерть несе
у рідний дім, та попри все
віра жива.
Знову сталь гартуєш в бій,
знову хтось чужий, хтось – свій,
встав на захист батько й син,
хто ліз з мечем – загине він,
вгору здійметься кулак
і крик мов постріл: Буде так!
Хильнувши горя на протязі кількох століть,
у борні вкотре та під ударами стоїть,
б’ється об землю град,
лізе названий брат,
мовчки іде війна
і з нею цинкова труна,
та воля завжди жива
і в серці ростуть слова
Слава Україні!
Героям Слава!