Дума про Україну
Куди твій шлях лежить, країно
Величних предків, давніх Вір?
Куди високий погляд лине
З полів, степів, з Карпатських гір?
Куди прямуєш ти, небого,
Нерідко зраджена дітьми?
У забуття? До перемоги?
У спокій ситої пітьми?
В тяжкі часи лихої смути
Не раз свій шлях тебе провів
Через живий вогонь спокути...
Прадавніх пращурів- Волхвів
Вогонь горить в тобі незгасно,
І поряд дивно запалав
Вогонь Святого Християнства,
Що світом сонця засіяв
На куполах церков. І дзвони
Чарівним співом пролили
Навік написані закони
Святої Руської Землі,
Землі твоєї, Україно!
Куди ж ти линеш? Відкривай
Путі відвЕрнення руїни,
Шляхи до щастя прокладай!
Бо щастя є. Ми ним не ситі.
Жага прадавня в нас живе.
І доля наша в оксамиті
Небесних таїн не спливе.
І буде мир. І буде свято.
І ще притисне до грудей
Нас Україна- рідна Мати.
Прямуй. Ми- вірим. Ми- ідем.