Купівля рабині

Спомин у метро

Ти стоїш у метро за півметра.

Погляд твій- мов ікона жива...

Від здогадки стискається серце-

Може я тебе вже... купував?

Вже яке ми життя проживаєм?

Пам"ять серця, хоч час уже сплив...

Де ж я бачив тебе?.. На базарі,

Де колись я тебе там купив...

Дивний ринок прадавнього сходу...

Ти соромишся серед дівчат...

Покривало відтінює вроду...

То за скільки ж тебе вторгувать?

Ти стояла, оголеність тіла

Продавець зі знанням вихваляв...

І відчув я, як ти захотіла

Щоб тебе саме я вторгував.

Торгувались... Питав безсоромно,

Що з тобою можливо робить.

Не тебе. Продавця. Як невтомно

Ти хазяїна зможеш любить.

Твого лона торкався руками.

Шал по тілу... І пружність грудей

Відчував... Це не зовсім те саме,

Як тримав би я вільну тебе...

Хоч здригалась від сорому й хіті,

Та відмовити ти не могла

В відчутті доленосної миті.

Врешті-решт ти рабиня була.

Ціну збив. Розплатився. Так треба.

Це базар, тут багато рабинь.

Як тебе я за руку повів

До своєї оселі, де мала

Ти мені підкоритись уся.

Ти чекала... Здригалась, бо знала-

Насолоді не буде кінця...

Відчиняються двері вагону...

Я з тобою свій погляд схрестив...

Я виходжу, відчувши навздОгін,

Як ти хочеш... аби я... купив...