Серце
Зів’яли квіти, листя облетіло
І холод в серце стукався не раз.
Та воно жити так хотіло щиро,
Вогонь у серці тім не згас.
Уже морози вдарили жорстокі,
А воно билось, повне віри й сил.
Вірило в те, що знайде собі спокій,
Що ще побачить той чарівний небосхил.
Де зорі падають, мов листя.
Кружляють в пристраснім танку.
Де дві душі навік сплелися,
Немов весняні квіти у вінку.
Там буде злагода і спокій.
Царство любові і добра.
Не буде там людських утопій,
Коханню буде там хвала!
