14.01.2015 23:55
для всіх
164
    
  2 | 2  
 © Аліна Голик

Несвоєчасність

Ти ранила безбожно серце, 

І мов фіалка відцвіла, 

Нікому клятви не давала, 

Але й моєю не була.


Ти вільний вітер в синім морі.

Коли нескорені вуста

Твої поцілувать насміливсь, 

Ти піддалася неспроста.


Твій сміх лунав — дзвінкий, грайливий, 

І кожен раз тривожив знов, 

Але до слуху долинала

Лише солодка нелюбов.


І я сидів один в кімнаті, 

Вже не котилися гудки

У телефоні стихли звуки, 

І не писалися рядки.


Без слів я зник і ти пропала

З моїх думок, та не з душі, 

Нове життя отак по волі

Свої крутило віражі.


Та ти раптово сумовито

Про мене згадки почала, 

І та несвоєчасність вічна

Тобі на серце налягла.


Тепер ти знаєш, моє сонце, 

Який у серці смуток був.

Вже не літаєш, як жар-птиця?

Та й я про тебе не забув.


Ти ранила безбожно серце, 

І мов фіалка відцвіла, 

Нікому клятви не давала, 

Але й моєю не була.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 17.01.2015 13:09  Світлана Рачинська => © 

Безмежна поетична жура.... Гарно!