Вона...
Вона тремтіла у обіймах вітру
Під сонним небом, витерши сльозу,
Цікавий вечір зазирнув їй в очі -
А очі ті чекали на грозу.
Вона завмерла гордо непорушна
І поглядом утупилась у брук -
Кусали хижі спогади за душу
Й ламали пальці її змерзлих рук.
І рушила вона в холодний натовп,
Коли ліхтар їй журно підморгнув.
Вона його впізнала серед сотень,
Лиш він її, побачивши, минув.
