17.10.2014 09:25
для всіх
151
    
  5 | 5  
 © Аліна Голик

Аромат горіха

Жовтневий горіховий запах

погірк і окутав легені, 

І дні зупинилися, щоби

набрати його у кишені.

Штовхалися босо в калюжах, 

і падали, й знову вставали, 

Сміялися, плакали й щезли, 

коли весь той запах зчерпали.

Лишили автограф на листі, 

лишили сліди, де ступали, 

А серце моє одиноке

минали, минали, минали...

Зійшли аромати горіха, 

зосталися дні без дурману, 

Й злетілися, мовби ті птахи

у душу мою некохану.

І стали її ненаситно

в свої розпихати кишені, 

І стукали їхні підбори, 

неначе ножі по мішені.

Не плакали стомлені очі, 

не плакали й ранки осінні, 

Бо ж кожній душі некоханій

колись настає воскресіння.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 22.10.2014 11:32  Деркач Олександр => © 

Сподобалось...але шліфонуть би)

 18.10.2014 16:48  Тадм => © 

Алінко, твір чимось чіпляє. Але трішечки б відшліфувати. Так, замість русизму "окутав" можливо краще "гірчить, огорнувши"....

 17.10.2014 10:15  Олена Вишневська => © 

Відгукнілося! ВІдчувається вкладена частинка автора - таке не може не сподобатися!

 17.10.2014 09:56  Тетяна Белімова => © 

Пані Аліно, висновок ваш вразив. Ось про що може оповісти аромат горіха))
Є над чим попрацювати вам, але, безумовно, у цій поезії багато гарних знахідок.
Основний ваш плюс - ви пишете метафорами. Це перевага поетичного мовлення над прозовим, яка не всім дається до рук! Повірте, багатьом це просто не дано. Успіху вам!