16.01.2015 01:10
for all
95 views
    
rating - | no usr.
 © Серго Сокольник

Над країною ніч...

Над країною ніч...

І співають вітри переспіви

Про козацтво, про Січ, 

Про арійське надбання віків...

І зійшлись віч-на-вІч

Дві сестри, нерозлучнії діви-

Україна й Росія...

Наче хто на біду поробив...

По землі сивина

Холодів розлилась... Покриває, 

Мов ряднини шматок, 

України чоло золоте...

І гуляє війна

Ще колись сонцесяючим краєм, 

І не скаже ніхто, 

Чи й надійде братерство святе...

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 17.01.2015 10:13  Тетяна Белімова => © 

Про культурні пласти саме і йдеться. Російська демократія і вольнолюбство, культура й інтелігентність закінчується там, де починається українське питання. І це не лише зараз так сталося. Це історія колоніальної залежності України.

Ось, до прикладу, що писав про Україну в І половині ХІХ століття "прогресивний" діяч російської культури, я думаю, відомий вам, Віссаріон Бєлінський:


"Малороссия никогда не была государством, следственно, и истории, в строгом значении этого слова, не имела. История Малороссии ест...

 16.01.2015 22:58  © ... => Тетяна Белімова 

Так я про культурне надбання і писав. Те, що зараз творить Росія- просто назви людської не має... 

 16.01.2015 22:52  © ... => Суворий 

Тема культурного зв"язку.І загального усвідомлення важкості моменту. Я, наприклад, двомовний, вихований на обох культурах. На Майдані був, доречі. Просто вважаю, що культурні надбання мають зберігатися. А війна... Не ми її почали... Що ж... 

 16.01.2015 11:55  Суворий => © 

Нагадаю, що за більш ніж 300 років "братства" Україна була "щаслива" лише за часів Брєжнєва, коли була дешева горілка, кефір і плавлені сирки... При всій недолугості теперішньої власної влади кремлівське управління було просто жахливе, Україна щоразу ставала полем бою і розплачувалась найбільше за зовнішньополітичні і внутрішньополітичні прорахунки Москви. І зараз ми теж розплачуємось своєю кров`ю за все ті ж їх забаганки.  Так Ви про "братство епохи Брєжнєва" чи взагалі? Бо таке враження з поезії, що до Майдану у нас 300 років все було в шоколаді...

 16.01.2015 10:05  Тетяна Белімова => © 

На жаль, нав`язані радянською добою ідеологеми не так і легко піддаються розвінчанню. Колоніалізм і русифікацію тоді пафосно величали "братньою дружбою", але Україна була не братом, а в ролі сировинного й інтелектуального придатку, як не крути. Емський указ і Валуєвський циркуляр ще у ХІХ сторіччі перекреслили усі "братні почуття".
Миру хочеться понад усе. Коли він відновиться, дасть Бог, тоді, можливо, й встановляться добросусідські взаємини з РФ, бо Україна не імперія, зла нікому не бажає, інших чужих земель собі не прагне.