Серго Сокольник Над країною ніч...
Над країною ніч...
І співають вітри переспіви
Про козацтво, про Січ,
Про арійське надбання віків...
І зійшлись віч-на-вІч
Дві сестри, нерозлучнії діви-
Україна й Росія...
Наче хто на біду поробив...
По землі сивина
Холодів розлилась... Покриває,
Мов ряднини шматок,
України чоло золоте...
І гуляє війна
Ще колись сонцесяючим краєм,
І не скаже ніхто,
Чи й надійде братерство святе...
16.01.2015 11:55 Суворий => © |
 Нагадаю, що за більш ніж 300 років "братства" Україна була "щаслива" лише за часів Брєжнєва, коли була дешева горілка, кефір і плавлені сирки... При всій недолугості теперішньої власної влади кремлівське управління було просто жахливе, Україна щоразу ставала полем бою і розплачувалась найбільше за зовнішньополітичні і внутрішньополітичні прорахунки Москви. І зараз ми теж розплачуємось своєю кров`ю за все ті ж їх забаганки. Так Ви про "братство епохи Брєжнєва" чи взагалі? Бо таке враження з поезії, що до Майдану у нас 300 років все було в шоколаді... |
16.01.2015 10:05 Тетяна Белімова => © |
 На жаль, нав`язані радянською добою ідеологеми не так і легко піддаються розвінчанню. Колоніалізм і русифікацію тоді пафосно величали "братньою дружбою", але Україна була не братом, а в ролі сировинного й інтелектуального придатку, як не крути. Емський указ і Валуєвський циркуляр ще у ХІХ сторіччі перекреслили усі "братні почуття". |