ЛОПОЧЕ КРИЛЬМИ ЛЕБІДЬ ЗИМОВИЙ...

з рубрики / циклу «НА СВІТАНКУ ДОБРОГО СЛОВА»

Коли тяга до природи повертає ЖИТТЯ!

Лопоче крильми лебідь зимовий

Сльозить у дощ (з морозом не сумісний)

Січнева днина - ніч. Хоч вовком вий -

Аж місяцю від болю стало тісно...

(На небі, де і так частенько слізно)

Між хмарочосів сивоснігових.

Лунають все ще струни горобців

Під супровід скажених псів-моторів

Гарчать... І скиглять потяги міські

Тут забуваєш степові простори,

Де ще малою рахувала зорі

І уявляла Шлях той в молоці.

Лопоче крильми лебідь зимовий

Тепла шукає в серці льодяному...

І буде так, допоки він живий -

Як світ, що розвидняється у ньому.

Візьміть участь в обговоренні

22.01.2015 12:12 Світлана Рачинська => ©

Шикарна Образність. У обране!

21.01.2015 13:09 Ганна Коназюк => ©

Красиво! Казково!..)

21.01.2015 10:02 Тетяна Белімова => ©

Забираю поезію в Передзвони!

Дуже гарний звукопис. Наслідування вуличних звуків просто заворожує. І антитеза теж, яка є центральним художнім засобом побудови твори)) Струни горобців зримо дисонують із гарчанням псів -моторів, а зимовий лебідь шукає тепла! Ось найвищий злет поетичної досконалості!

Неймовірний твір! Вперше додаю в улюблене!

Поетичного натхнення!

сподобалось. другий стовпчик як в Спліна нагадало: знову все про те ж гудять нам дроти, літаки про те ж застигли в чеканні, крвзь мої пісні стукотять потяги, ну і всьо такоє =))))

Дуже гарно!

Краса!)



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ