Горобині кетяги (з вогню...)
з рубрики / циклу «СКОРБОТНІ СПАЛАХИ ЗЕМЛІ»
Горобині грона достигають,
Горобці ховаються у них:
Від задухи й спеки знемагають...
Від війни - і дух людський затих.
Палантином синьої блакиті
Покриває кетяги вогню,
Наче всі жалі іще не спиті:
- Тож гартуймо вірою броню!
Щоб не бути тими горобцями
Юнаки збираються у путь.
Так не сила жебрать манівцями,
Коли волю Батьківську крадуть,
Славний рід, рівняючи з болотом,
А в самих з жадоби їде дах.
Не стриножать нас людці супроти
Бо за волю й гени на дибАх.
Обважніле гілля долу гнеться
У намисті, як в димах вогонь.
Гороб`ята цвіркають в гніздечках
Щоб не знати лишенька цього...
