Уже і не плаче, а виє душа
Уже і не плаче, а виє душа,
Скорботно голосить, як вітер й гроза.
Жалобнії сльози вже ллються рікою,
За наших солдатів, за наших Героїв.
Та ворог рашиський смертельно й безжально,
Гатить, і вбиває, і нищить повально.
Бетонна плита солдатів накрила,
І Кіборгів душі отримали крила.
Злетіли у небо, до Бога злетіли,
А як вони жити, ще жити хотіли.
Родити дітей і бачити небо,
І більшого щастя людині не треба.
Та нищить те щастя і мир в нашім краї,
Той ворог злощасний, що всі проклинають.
Бо скоїв він злочин страшний проти людства,
Гидкий, непрощенний, що гірше паскудства.
Не вб’єш, не зламаєш ти волю народу,
Зганьблять тебе люди від роду до роду.
Народ волелюбний і всі ми єдині -
В нас світле майбутнє і мир в Україні.
с.Нижні Станівці, Буковина., 25.01.2015
