02.02.2015 13:40
для всіх
186
    
  - | -  
 © Аліса

Життя нас то дивує, то карає

Життя нас то дивує, то карає. 

Де впасти знав би - м`яко постелив. 

Жила людина поруч і немає,  

Могутній вихор вогник той згасив. 


Сусіда добрий, до людей привітний,  

Ще міг би жити - зовсім не старий. 

Мов лист, що вмить зірвало вітром,  

Летить у світ далекий і новий. 


Пішов в безвІсть, не дочекавсь онука,  

Що радість в дім весняну принесе. 

А зараз в нім скорбота, сльози, мука,  

Прощання й прОщення навіки і за все. 


Пішов один, а хто йому потрібний 

Не скаже вже, з собою не гукне... 

Цей світ такий жорстокий, мудрий, дивний. 

Дороги різні, а в кінці - одне. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!