Перше побачення
Розлуки час, хвилин чекання,
Що є полічених ніжніше,
Цей погляд, схожий на зітхання,
У кожну постать безутішний.
Як вічність тягнуться хвилини,
Болить у грудях серце мліє,
Вже майже марить, майже гине,
І водночас цвіте, радіє,
Бо віри сповнене в кохання,
У те що перший цей букет,
Найкращих квітів не останній,
як слів схвильованих сонет.
Примара, ні вона вже поряд,
Рука в руці, вуста і очі,
На заздрість сяють в небі зорям,
Ці темні очі, наче ночі
Від почуттів що розгорілись,
Шукають де сховати надмір,
І двоє в парі зашарілись,
І полетіли в міста гамір.
