Перше побачення
Доманіцькому С.О.
Ти пам’ятаєш лавочку, той парк,
Твій дотик до плечей і перший поцілунок?
Дозволила тобі… І як же сталось так?
Тепер я розумію, що то долі був дарунок.
Розчервонілась я… Й не знала, що сказать,
Й не знала я куди сховать від тебе очі…
Тоді ще якось я боялась визнавать,
Що буть твоєю я насправді дуже хочу.
Ось місяць вже минув… Ти так мене змінив –
І я тепер тебе шалено теж цілую,
В мені ти почуття гарячі розбудив:
Тобі вірші пишу і наш портрет малюю.
м.Кам’янець-Подільський, 1.06.2009