ІСТИНА
Шукаю істину твого-мого життя,
Та здогадки мої ще жебракують,
Тримаю на руках мале дитя,
І я над ним як німб, що порятує.
І це дитя неначе первоцвіт
Свої пелюстки білі розпустило,
Іще мабуть не знає білий світ -
На все життя мене він ощасливив.
І сколихнуло серце мов трава,
І у очах осінньо задощило,
Наповнена щасливістю душа,
Вона в мені така пресвітла, щира.
У дітях тільки наше майбуття,
І в цьому моя істина авжеж.
Тримаю на руках мале дитя,
І я над ним як німб, що збереже.
05. 10. 2013
