Самотний сталкер
сон під блідим сонцем
а час іде, життя триває...
біда схитнула метроном -
трима на ниточці, хитає
твій світ, в якому злам і злом.
віднині ти самтний сталкер -
шукаєш стежку між руїн,
каміння де, прути з металу
стирчать в іржі з бетонних стін,
з"їдає очі дим ядучий,
що від згасаючих огнів... -
прямуєш вперто і рішучо
в таємний схрон від ворогів.
а в завтра знов підеш понуро
шляхом, який і пил, і прах,
не озираючись в минуле -
зола і мор зворотний шлях.
ідеш, спираючись на костур,
крізь дим і попіл безнадій,
брудне обличчя миють сльози
...що озов жалібний од мрій.
тобі вже сонце не зорею -
мов в оцнкованый оценкованій труні,
воно холодне над землею,
бліде, ледь світиться у дні.
...це все в уяві малювалось
в непевний день тривожним сном,
коли людське нівелювалось,
у скронях клацав метроном...
