Прийшла війна на наш завод
Прийшла війна на мій завод,
Вдерлась без зайвих перешкод,
Волочить смерть вона усюди,
Зневірились давно вже люди.
Туманом всюди все сповито,
Хто висіє у полі жито?
Йдуть хлопці та чоловіки,
Їх ворог косить залюбки.
Зрада і підлість скрізь блукає,
За що цвіт нації вмирає?
Кому війна, кому нажива,
Мати за мить вся посивіла.
За що загинула дитина?
Яка її у тім провина?
Дала життя, ночей не спала,
Сина на ноги піднімала,
Як ріс, кому те було треба,
Тепер забрав Господь до неба.
А їй лишились лиш світлини,
Не поверне ніхто дитини,
Хай буде проклята війна,
Голосить мати не одна.
«Пробач, Михайле, наш соколе,
Ой горе, горенько, ти горе,
Пробач за муки та знущання,
За всі твої поневіряння.
Бог з неба бачить ту наругу,
Час покарати вже катюгу,
Молитись будемо щоднини,
Життя ти віддав для України.
Вічна пам’ять БАЛЮКУ Михайлу Борисовичу!
м.Славута,
