Необ’явлена війна
На розкраяному небі
Шквалом жадних блискавиць,
Погляд грізний проявився
Чорний, пекельних зіниць.
Облюбовані садиби
Роки, вкладені в сади
Замиловано лоскоче
Шурхіт люті і біди.
Дме – судомами зриває
Шапки й гриви в силі злій…
Не ходив сюди в гостину,
Бив мечем в землі чужій.
Та пробачили очиці
Вітруганам смерть чумну,
Що спустилась у ці землі,
В необ’явлену війну.
Видирає із корінням
Віковий, пещений ліс…
Чи це дійсно Україна,
Чи земля, де ходить біс?
