Розмова з Тарасом
Як перший день весни настав,
Я запитав в Тараса на портреті:
- Що дарувать Тобі дев’ятого числа
До дня народження і до дня смерті?
- Не йдіть по квіти на міський базар,
Мені не треба почестей у залі,
Читайте краще вірші, мій «Кобзар»
Щоб вчитися, як жити далі.
Я відійшов ще зовсім молодим,
Я сильним був у непокірнім дусі.
А на майданах я представлений одним –
Старезним дідом в шапці і кожусі.
Ви одягли мене в німий граніт,
Поставили сторожувать майдани.
Чому ж не виконали мій «Заповіт»?
Дозволили Москві вдягти на вас кайдани?
Мені не треба ваша похвала,
Читайте краще мої вірші в голос.
Щоб в душах ваших воля зацвіла,
В серцях заколосився правди колос.
Душа моя до Бога не полине,
Допоки мій народ живе в неволі.
Борітеся – і Україна не загине!
Поборите - і запануєте у волі!..
Знайшов у шафі я запилений «Кобзар»
Читаючи «Пророка» - зрозумів пророка:
Тарас покликав люд на Київський майдан,
Збудила Світ увесь Шевченкова толока.