Присвята Україні
з рубрики / циклу «Про мою Україну»
Ти народилася, щоб вмерти?
Ні! Ти народИлася, щоб жити у віках!
Не знищити Тебе, не стерти,
бо пломенієш в душах і серцях.
Так, вільна Ти! Хоча кайдани
все зодягають раз по раз.
Їх скинеш! Ти носити їх не станеш,
бо ж Дух свободи не погас.
Ще жевріє... вперед нас кличе
крізь біль і смуток, втрати і віки.
Він є і має він Твоє обличчя,
у ньому сила непокірної ріки!
Вся міць отих сердець гарячих,
що закарбовані в історії не раз,
Вони боролися, одначе,
прийшла ця черга і до нас...
Хтось скаже: «Все!»
Скажу: «Живе Надія,
вона згартована вогнем,
Ти будеш жити – згинуть лиходії,
ті, хто піднявся на тебе з мечем...
Постанеш з попелу, розірвеш пута,
та знаєш, істина проста:
Була і є Ти, маєш бути,
час твій прийшов і день настав!»